Відкрити скриньку Пандори: скільки разів ми використовуємо цю метафору, не знаючи насправді її походження та справжнього значення? Цей міф, захоплюючий і водночас тривожний, входить до історії Прометея, однієї з найвідоміших фігур грецької міфології. Те, що, можливо, багато хто не знає, це оригінальна розповідь, що ховається за виразом “скринька Пандори”, а також її еволюція протягом століть і вплив на мистецтво та літературу.
Хто була Пандора і що розповідає легенда
Пандора була першою смертною жінкою, створеною богом-ковалем Гефестом за наказом Зевса. У поемах Гесіода — зокрема в Теогонії та в Праці та дні — розповідається, що володар богів хотів покарати Прометея за те, що він вкрав небесний вогонь і подарував його людям. Тому він створив Пандору і відправив її в дружини Епіметею, брату Прометея.
Від цього союзу народилася Пірра, яка, згідно з іншими традиціями, об’єдналася з Девкаліоном (сином Прометея) і започаткувала нову расу людей після Потопу. Важливість фігури Пандори полягає в тому, що кожне божество подарувало їй божественний атрибут, серед яких краса, доброчесність, грація і, насамперед, цікавість.
Окрім цих якостей, Пандора отримала від Зевса маленьку скриньку — яка згодом стала відомою як “скринька Пандори” — з попередженням ніколи її не відкривати. Невблаганна цікавість, однак, взяла гору: Пандора підняла кришку скриньки і випустила лиха, які Зевс туди замкнув.
Деякі версії міфу стверджують, що це був сам Прометей, щоб захистити людство, ув’язнив у скриньці нещастя, а потім довірив її Епіметею; але Пандора все ж знайшла спосіб відкрити її, назавжди змінивши долю людей.
Що містила скринька Пандори
У міфологічній розповіді скринька описується як “пітос”, великий глиняний посуд, часто перекладений як “скринька” або “шкатулка” в сучасних версіях. До того, як Пандора її відкрила, люди жили в стані майже божественного існування, принаймні згідно з міфом: вони не старіли, не знали хвороб і не відчували страждань.
Коли Пандора зняла кришку, старість, хвороби, вади, заздрість і божевілля вилилися у світ, спустошуючи його і роблячи людське життя крихким і підвладним болю.
На дні скриньки залишилася надія, яку Пандора випустила пізніше; звідси походження виразу “надія вмирає останньою”, що вказує на те, що навіть у найгірших обставинах може бути проблиск полегшення.
Пандора як муза художників
Легенда про Пандору, багата на символічні та драматичні елементи, надихнула покоління художників, які зобразили вирішальний момент, коли вона відкриває злощасну скриньку або збирається це зробити.
Серед найвідоміших прикладів — картина “Пандора” 1882 року, робота французького художника Жюля Жозефа Лефевра: полотно зображує жінку в художньому оголенні, яка тримає в руці скриньку, що назавжди змінить долю людства.
Також Артур Рекхем, британський ілюстратор вікторіанської епохи, присвятив себе зображенню Пандори, створивши в 1922 році ілюстрацію, на якій вона зображена в момент підняття кришки.
Цей стиль, казковий і водночас тривожний, згодом вплинув на багатьох ілюстраторів, включаючи тих, що працюють у Disney, сприяючи закріпленню образу Пандори як фігури, вічно підвішеної між невинністю і руїною.
Символічне значення сьогодні скриньки Пандори
Сьогодні “скринька Пандори” широко використовується як метафора для натяку на дію або подію, що викликає болючі або непередбачувані наслідки, часто великого масштабу і важкі для зупинки. Однак, як і у всіх стародавніх міфах, існує безліч ключів до розуміння.
Теологія в деяких випадках інтерпретувала цікавість Пандори (а отже, і жінки) як джерело всіх бід, ідея, яка протягом століть впливала на роздуми про людську природу і жіночу відповідальність за біди світу.
З більш символічної та психологічної точки зору, міф про Пандору розглядається як запрошення досліджувати складну природу людської істоти, здатної містити як світлі, так і глибокі тіні.
З одного боку, відкриття скриньки звільняє всілякі лиха, з іншого — нагадує, що надія завжди залишається доступною, готовою проявитися саме в найтемніші моменти. У такому світлі Пандора вже не лише відповідальна за страждання людства, а стає каталізатором усвідомлення: через падіння людина розуміє свою крихкість і водночас знаходить силу сподіватися на краще майбутнє.
Зрештою, історія скриньки Пандори продовжує викликати великий інтерес і в наші дні, пропонуючи роздуми про межі і ризики цікавості, про подвійний характер божественних дарів і про рятівну силу надії.
Чи обирають її інтерпретувати як божественне покарання, алегорію людської природи або архетип переходу від невинності до усвідомлення, Пандора залишається символічною фігурою великої привабливості, застереженням, що нагадує про вічну напругу між тим, що відомо, і тим, що ще, таємничо, чекає на нас.
